Остеоартроз як причина інвалідизації пацієнта

опубліковано 18 груд. 2017 р., 23:24 Віталій Смандич
Деформуючий остеоартроз (ОА) — це захворювання суглобів, що виникає внаслідок виснаження хряща і його нездатності впоратися з навантаженнями механічного типу. Захворювання носить хронічний характер і характеризується патологічними змінами суглобової поверхні, аж до деформації.

Серед загального числа захворювань суглобів ця хвороба найбільш поширена: згідно зі статистикою, на нашій планеті від 10 до 16% населення страждає від остеоартрозу. Жінки вікової групи від 45 до 55 років схильні до цього захворювання більшою мірою, ніж чоловіки. Деформуючим остеоартрозом страждає практично все населення планети у віці більше 60 років.

Причини захворювання

Основною причиною виникнення і розвитку ОА є порушення взаємовідношень між механічними навантаженнями на суглобову поверхню хряща та можливістю компенсації цього навантаження:

1. Механічний чинник характеризується надмірними перевантаженнями на суглобову поверхню хряща. У шахтарів, балерин, вантажників виникають професійні артрози; у футболістів і бігунів — спортивні; при ожирінні — метаболічні навантаження.

2. Спостерігається зниження резистентності хряща до звичайного фізіологічного навантаження внаслідок травми, артриту, метаболічних, мікроциркуляторних судинних змін, коли відбувається порушення фізико-хімічних властивостей хряща.

При первинному ОА причина невідома, при вторинному - патологічний фактор відомий. Коксартроз виникає внаслідок анатомічних дефектів і хронічних травм, асептичного некрозу голівки стегнової кістки. Гонартроз частіше виникає в результаті анатомічних аномалій, вроджених порушень статики, пошкоджень зв’язок, патологічних зміщень надколінника.

Відповідно до сучасних уявлень ОА виникає в результаті взаємодії багатьох генетичних і ендогенних та екзогенних факторів.

Ендогенні фактори:

•             вік;

•             стать;

•             дефекти розвитку;

•             спадковість.

Екзогенні фактори:

•             травми;

•             професійна діяльність;

•             спортивна активність;

•             надмірна маса тіла.

 

Як розвивається остеоартроз?
При ОА розвивається кісткова і хрящова недостатність унаслідок:

механічного постійного підвищення тиску на хрящ, що призводить до розриву колагенової сітки з утворенням глибоких тріщин і дифузії протеогліканів крізь пошкоджену тканину;

порушення синтезу протеогліканів хондроцитами (хондроцитарна теорія);

підвищення активності лізосомальних ферментів, інтерлейкінів - 1, - 6, фактора некрозу пухлин;

імунологічних порушень (підвищення функції Т-хелперів і поява аутоантитіл до компонентів хряща), активація перекисного окиснення ліпідів і пригнічення антиоксидантно-оксидантної системи захисту організму;

локальної капіляротрофічної недостатності в результаті мікроциркуляторних порушень;

гормонального фактора (надлишок естрогенів на тлі недостатності прогестерону та андрогенів);

макроскопічно остеоартритичний процес призводить до дегенерації кісткової тканини, яка оточує суглоб, втрати хряща й анормального формування кісткової тканини на межі суглоба (остеофітів) та звуження суглобової щілини (Насонов Е.Л., Насонова В.А. (ред.), 2003; 2008).


ОА різної локалізації має неоднаковий генез. В етіології ОА дистальних міжфалангових суглобів виділяють спадковість і травму; коксартрозу — анатомічних дефектів (уродженого вивиху, дисплазії, перелому) і хронічних процесів (асептичного некрозу голівки стегнової кістки, субхонд­ральної ішемії, наслідків травми). Біохімічна теорія зводить роль ожиріння в патогенезі ОА до хронічного перевантаження суглобів унаслідок надмірної маси тіла. Негативний вплив на розвиток ОА має метаболічний синдром (відзначають у 10–20% населення країн Європи, у 25% — населення США).

Стандарти критеріїв діагностики ОА

1. Клінічні критерії.

1.1. Біль у суглобах, що виникає в кінці дня чи в першу половину ночі.

1.2. Біль у суглобах за рахунок розростань, що виникає після механічного навантаження і зменшується у спокої.

1.3. Вранішня скутість і скутість після відпочинку з обмеженням рухів.

1.4. Фізикально визначають крепітацію, локальну болісність, деформацію в суглобах за рахунок розростань (включаючи вузлики Гебердена та Бушара), припухлість, атрофію навколишніх м’язів.

1.5. Загальний аналіз крові в нормі, однак швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) може підвищуватися до 20–25 мм/год.

1.6. Показники крові на активність запального процесу без суттєвих змін, у синовіальній рідині цитоз у межах 2000 в 1 мм3 за рахунок мононуклеарів.

2. Рентгенологічні критерії.

2.1. Звуження суглобової щілини.

2.2. Остеосклероз.

2.3. Остеофітоз.

2.4. Кісти в кістковій тканині.

3. Магнітно-резонансні критерії.

Можуть бути виявлені морфологічні зміни та повні дефекти в товщині хряща, тканини, але розпізнавання волокнистості цим методом не може здійснюватися.

4. Комп’ютерно-томографічні критерії мають мінімальні переваги над звичайною рентгенографією в тих випадках, коли не потрібен аксіальний вид суглоба. Радіоізотопна діагностика вважається неоптимальною в оцінці прогресування хвороби, оскільки вона не оцінює адекватно анатомічні деталі, однак затримка технецію в колінному суглобі свідчить про подальшу втрату хрящової тканини у пацієнтів із вираженим ОА.

5. Ультразвукові критерії дають змогу для оцінки цілісності хряща і його деградації, але в більшості несучих суглобів хрящ є важкодоступним.

Можливі причини болю в суглобах у хворих на ОА і остеохондроз

Внутрішньосуглобові причини:

• підвищення внутрішньосуглобового тиску, спричиненного суглобовим випотом;

• наднавантаження на субхондральну кістку;

• мікропереломи трабекул;

• розрив внутрішньосуглобових зв’язок;

• затискання ворсин синовіальної оболонки;

• розтягнення суглобової капсули, зв’язок;

• розтягнення нервових закінчень у періості над остеофітами;

• запалення синовіальної оболонки.

Зовнішньосуглобові причини:

• зниження венозного відтоку з подальшим застоєм крові у субхондральній кістці;

• спазм м’язів;

• запалення периартикулярних сухожиль (тендиніт).

 

Найкраще лікування – це профілактика.

Відомо, що остеоартроз – досить підступне захворювання, яке безпосередньо залежить від рухової активності пацієнта. При відсутності достатніх навантажень порушується кровопостачання суглоба, хрящ не отримує достатнього живлення. Це призводить до його руйнування, наслідком чого і є остеоартроз.

При відсутності необхідного тренування слабшають м’язи і зв’язки, що нерідко зустрічається у літніх пацієнтів. Тому при будь-яких рухах нижніх кінцівок м’язи працюють мінімально, а все навантаження припадає на хрящові і кісткові частини колінного суглоба, таким чином посилюючи прогресування хвороби.

 

І зовсім протилежна картина спостерігається у активних пацієнтів, які надмірно навантажують суглоби. Постійні перевантаження  внаслідок регулярних спортивних тренувань або фізичного професійного навантаження  призводять до мікропошкодження хрящів, зв’язкового апарату. Це ще одна з причин прогресування захворювання при остеоартрозі.

Тому підхід до вибору  комплексу вправ, який є водночас як  частиною  лікування або профілактикою загострень при остеоартрозі, має бути раціональним і враховувати індивідуальність кожного пацієнта.

Обов’язково, підбираючи комплекс вправ при остеоартрозі та гонартрозі колінних суглобів, потрібно враховувати ступінь важкості хвороби, фазу артрозу і вік, фізичну підготовку пацієнта.

При початкових незначних змінах суглобів сприятливими будуть  динамічна і активна гімнастика. Це відмінна профілактика проти подальшого руйнування колінних суглобів і прогресу гонартрозу.

На стадії вираженого  руйнування суглоба з утворенням остеофітів і шипів більше підійдуть спокійні вправи, які застосовуються як профілактика проти загострень.

При повній деформації колінного суглоба,  коли на місці  суглобової  щілини виникає анкілоз, гімнастика буде протипоказаною.

Гімнастика для літніх пацієнтів і людей з гарною фізичною підготовкою однозначно відрізняється. І більшою мірою тут роль відіграє не стільки вік, скільки стан зв’язкового апарату пацієнта і сила м’язів.

Для ослаблених колінних суглобів більше підходять статичні вправи, а динамічні проводять з мінімальною кількістю повторів. Слід враховувати, що у літніх пацієнтів, окрім захворювань колінних суглобів, має місце ще комплекс супутніх хвороб, що особливо повинно враховуватися при формуванні комплексу навантажень.

Ходьба по рівній місцевості в помірному темпі є хорошим способом підтримання м’язового тонусу. Головне – не поспішати, так як при швидкій ходьбі навантаження на суглоби починає перевищувати вагу тіла в 1,5-2 рази.

Заняття плаванням є оптимальним видом спорту при захворюваннях суглобів. У воді можливий максимальний обсяг рухів у суглобах без навантаження вагою, що є оптимальним для суглобового хряща.

Їзда на велосипеді крім корисного впливу на суглоби, приносить позитивний емоційний заряд. Слід уникати їзди по нерівній місцевості. Підстрибуючі руху шкодять суглобам, а так само небезпечні падіннями з велосипеда. Якщо є труднощі з утриманням рівноваги, слабкість, проблеми із зором, то краще займатися удома на велотренажері.

Для того щоб уникнути загострення остеоартрозу, слід ретельно стежити за своїм харчуванням. Профілактика захворювання базується на зниженні ваги, оскільки ожиріння — один з основних факторів, що викликають остеоартроз суглобів ніг. Сувора дієта із зниженим вмістом солі і вуглеводів в поєднанні з помірними фізичними навантаженнями здатна знизити ризик захворювання на 50%.

Пам’ятайте, що якщо з’явився основний симптом остеоартрозу — біль, то він вже не зникне сам по собі. Звертайтеся за допомогою до фахівця відразу ж, поки недуга з початкової стадії не переросла в хронічну.

 

Матеріал підготували: завідувач кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб проф. Хухліна О.С., асистенти – к.мед.н. Горбатюк І.Б. та к.ме Залявська О.В.

Comments