Рання діагностика передракових захворювань шлунково-кишкового тракту

опубліковано 7 лют. 2018 р., 03:39 Віталій Смандич   [ оновлено 7 лют. 2018 р., 03:40 ]

Результат пошуку зображень за запитом "рання діагностика передракових станів"

    Щороку у світі діагностують більше 1,2 мільйона нових випадків раку ШКТ, що робить цю групу захворювань найпоширенішою серед  онкологічної патології. В Україні щороку 30—40 тисяч хворих на рак ШКТ потрапляють на облік. Передраковими вважаються захворювання, які сприяють злоякісному перетворенню тканин органу внаслідок тривалого перебігу такого стану і відсутності адекватної терапії. Термін «передрак» з'явився в 1896 році після Міжнародного конгресу лікарів-дерматологів в Лондоні, де було поставлено питання про деякі шкірні захворювання, як попередники раку шкіри. З тих пір цей термін широко увійшов до клінічної практики і став застосовуватися до захворювань інших органів.

Розрізняють:

- облігатний передрак - це захворювання, які дуже часто самі переходять в рак. Облігатним передраком, наприклад, вважають поліпи, оскільки по різним даним від 60 до 95% випадків рак походить з епітеліальних поліповидних розростань в слизових оболонках різних органів.

- факультативний передрак - патологічні стани або захворювання, які служать причиною для подальшого розвитку на їх фоні передракових змін і надалі - злоякісної пухлини. Сюди відносять хронічні запальні захворювання. При цьому тривале існування запального процесу в тканинах призводить до надмірного новоутворення клітинних елементів (проліферація) з порушенням їх диференціювання і утворення патологічних розростань або ущільнень у вигляді поліпів або вузлів.

ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ СТРАВОХОДУ

·         Дивертикули

·         Езофагіти, особливо рефлюкс-езофагіт.

·         Стравохід Баррета

ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШЛУНКУ

·         Інфекція Н. pylori

·         Дисплазія

  Дисплазія III ступеню може розглядатися як рак in situ. У 40-45% людей у віці більше 60 років у слизовій оболонці шлунку відбувається перебудова епітелію за кишковим типом — кишкова метаплазія (тонкокишечна, товстокишечна). Товстокишечна метаплазія трактується як передраковий стан.

·         Поліпи и поліпоз шлунку

  Поліпи бувають гіперпластичними і аденоматозними. Дисплазія різного ступеня виразності в аденоматозних поліпах виявляється в 40-60% випадків, а дисплазія III ступеню — в 5-10%. Якщо гіперпластичні поліпи перероджуються в рак в 1-2% випадків, то плоска аденома — в 6-21%, а папіловірусна аденома — в 20-75%.

   Провідна роль в розпізнаванні поліпозу і поліпів шлунку належить рентгенологічному і гастроскопічному методам. Біопсія при ендоскопії дозволяє дати цитологічну і морфологічну характеристику поліпів.

·         Хронічний гастрит

  Найбільшу небезпеку в онкологічному сенсі представляє наявність атрофічного гастриту із зниженням секреції шлункових залоз і зменшенням кислотності шлункового соку. Особливу небезпеку представляють осередкові гастрити якого-небудь відділу шлунку, які найчастіше передують пухлині. Рак шлунку може розвинутися на тлі хронічного атрофічного гастриту в 1-13% випадків. Вирішальне значення в розпізнаванні різних форм хронічного гастриту належить гастрофіброскопії і гастробіопсії.

·         Виразкова хвороба шлунку

Малігнізація рецидивуючих і калльозних виразок шлунку відбувається в 2-10% хворих. При виявленні ВХ в обов'язковому порядку проводиться гістологічне дослідження біоптату, отриманого при ендоскопії верхній відділів шлунку. Повторна ендоскопія проводиться через 8 тижнів і до повного загоєння. Якщо повне загоєння не настає, проводиться повторна біопсія.

·         Перніціозна анемія (хвороба Аддісона)

Дане захворювання може бути визначене як відсутність внутрішнього чинника Касла, пов'язана з повною атрофією слизової оболонки фундального відділу шлунку і втратою парієнтальних клітин, як правило, це буває після 50 років. На момент виявлення хвороби запалення в слизовій оболонці відсутнє, тобто патологічний процес є атрофією без гастриту. Для хворих старше 50 років обов'язкове ендоскопічне дослідження шлунку 1 раз на рік. При перніціозній анемії рак шлунку розвивається в 0,5-12,3% випадків.

·         Хвороба Менетріє

Патологія шлунку невідомої етіології, яка виявляється дуже великими шлунковими складками, великими залозами з незначним їх запаленням і кістозним розширенням. При цьому зрідка зачіпається підслизовий шар. Часто процес обмежується тілом і дном шлунку. Інколи ширина і висота складок досягає 3,5 см. Характерні підвищене слизеутворення, гіпосекреція соляної кислоти і пепсину. Хвороба Менетріє, як правило, зустрічається у віці 30-60 років. В 5-10% випадків розвивається рак шлунка.

Основними методами виявлення передракових захворювань стравоходу і шлунку є езофагогастродуоденоскопія, рентгеноскопія, рН-метрія і, так звана, гастропанель (лабораторний метод оцінки шлункової секреції).

ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТОНКОЇ КИШКИ

  У дванадцятипалій кишці онкологічні утворення зустрічаються дуже рідко. Велика частина їх поширюється з Фатерова соска.

·         Целіакія  (глютенова хвороба)

  Захворювання є формою хронічного ентероколіту з переважним ураженням тонкої кишки. Виникає унаслідок нездатності організму переварювати клейковину глютену.

·         Епітеліальні пухлини (поліпи, папіломи, аденоми)

Поліпи, часто множинні, мають невеликі розміри, рівні контури, розташовані на ніжці або широкій підставці. Множинні поліпи тонкої кишки, що поєднуються з пігментацією губ, щік, пальців (синдром Пейтца - Егерса), — родинне захворювання з високим відсотком малігнізації. При синдромі Кронкхайта - Канада (поєднання поліпозу з облисінням, порушенням зростання нігтів, анемією) відсоток малігнізації також високий.

Папіломи — епітеліальні пухлини, поверхня яких має вигляд цвітної капусти.

Аденоми — крупніші епітеліальні пухлини (можуть бути більше 3 см) щільної консистенції, при компресії не міняють форми. Відсоток малігнізації папілом і аденом значно вищий, ніж в поліпів.

ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТОВСТОЇ КИШКИ

·         Колоректальні поліпи

   Імовірно головною причиною виникнення поліпів є хронічні запальні процеси в товстій кишці і віруси, причому дифузний поліпоз призводить до розвитку раку практично в 100% випадків. Досить небезпечні ворсинчасті пухлини -  до 90% з них можуть перероджуватися в рак.

·         Коліти, проктосигмоїдити

   У хворих з тривалим хронічним запаленням товстої кишки частота раку значно вища, ніж в загальній популяції. Останні роки все більша увага приділяється вивченню неспецифічного виразкового коліту і його взаємозв'язку з раком товстої кишки. Частота розвитку раку при виразковому коліті коливається від 0,6 до 10,8%. Ризик виникнення раку збільшується в тих випадках, коли захворювання починається в дитячому віці, при важких формах неспецифічного  виразкового коліту, а також при тривалості хвороби більше 10 років.

    Передракові захворювання вражають переважно ліву половину товстої кишки: пряма кишка – в 45% випадків, сигмовидна кишка - 39%, низхідна ободова кишка - 10% і анальний відділ - 6%. 

  Профілактикою ракових захворювань шлунково-кишкового тракту є своєчасне виявлення і лікування зазначеної патології. При виявленні передракових станів обов'язкове диспансерне спостереження і контроль (ендоскопічний, рентгенологічний, гістологічний).

 

 

Матеріал підготувала доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Віра Шупер

Comments