Токсичний гепатит: причини та наслідки

Токсичний гепатит – це запалення печінки, яке викликається впливом шкідливих хімічних речовин, таких як ліки, алкоголь, токсини з навколишнього середовища або продукти промислового забруднення. Дане захворювання є важливою проблемою у сучасній медицини. Ураження печінки може мати серйозні наслідки для здоров’я і призвести до розвитку хронічних захворювань, таких як цироз чи навіть рак. Токсичний гепатит займає важливе місце серед причин захворювань печінки. За даними ВООЗ, в усьому світі щорічно фіксується понад 1 мільйон випадків захворювань, які спричинені токсичним впливом на печінку.

Печінка є основним органом, відповідальним за метаболізм ліків та токсичних хімічних речовин, а також основним органом-мішенню для багатьох органічних розчинників. Виробнича діяльність, пов'язана з впливом гепатотоксинів, є численною. Органічні розчинники, що використовуються в різних промислових процесах, можуть бути пов'язані з гепатотоксичністю. До розвитку токсичності для печінки призводять наступні фактори: видові відмінності, стан харчування, генетичні фактори, взаємодія з ліками, що застосовуються, зловживання алкоголем та взаємодія з ним, а також вік.

Медикаментозно-індуковане ураження печінки (drug-induced liver injury - DILI) – це клінічний синдром, спричинений токсичним впливом лікарських засобів, натуральної та китайської медицини, інших рослинних препаратів або біологічно активних добавок на печінку. У розвинених країнах частота поширеності DILI становить 1–20/100 000. У США воно спричиняє ≈5% госпіталізацій та ≈13% гострої печінкової недостатності. В інших розвинених країнах лікарські засоби є причиною розвитку гострої печінкової недостатності у 15-20 % випадків та <1% - хронічного гепатиту та цирозу печінки.

Лікарське ураження печінки (ЛУП) – це відносно рідкісне захворювання печінки, що виникає у відповідь на вживання ліків, незаконних наркотиків, рослинних продуктів або харчових добавок. Воно виникає у схильних до нього осіб через поєднання генетичних та екологічних факторів ризику, які, як вважається, змінюють метаболізм та/або екскрецію ліків, що призводить до каскаду клітинних подій, включаючи утворення оксидативного стресу, апоптоз/некроз, гаптенізацію, активацію імунної відповіді та нездатність адаптуватися. Результуюче ураження печінки може проявлятися низкою фенотипів, які імітують будь-яке інше захворювання печінки, і варіюється за тяжкістю від безсимптомного підвищення печінкових проб до фульмінантної печінкової недостатності.

Незважаючи на дослідницькі зусилля, специфічні біомаркери досі недоступні для рутинного використання в клінічній практиці, що робить діагноз ЛУП невизначеним та залежним від високого ступеня обізнаності про цей стан та виключення інших причин захворювання печінки. ЛУП також потребує належним чином розроблених клінічних випробувань для оцінки ефективності нових методів лікування, а також таких препаратів, як урсодезоксихолева кислота, що традиційно використовується для покращення холестазу, або кортикостероїди, які зараз широко випробовуються в онкології для лікування емерджентного типу гепатотоксичності, пов'язаної з інгібіторами імунних контрольних точок.

Рослинні та дієтичні добавки (РДД) використовуються все частіше у світі, а ураження печінки, спричинені РДД, зросли пропорційно. Згідно з даними досліджень, ураження печінки, спричинене РДД, зараз становить 20% випадків гепатотоксичності у Сполучених Штатах. Основними пов'язаними агентами є анаболічні стероїди, екстракт зеленого чаю та багатокомпонентні харчові добавки. Анаболічні стероїди, що продаються як добавки для бодібілдингу, зазвичай викликають тривале холестатичне, але зрештою самообмежувальне ураження печінки, яке має характерний біохімічний та гістологічний фенотип сироватки. Екстракт зеленого чаю та багато інших продуктів, навпаки, схильні викликати гостре гепатитоподібне ураження. Однак наразі більшість випадків ураження печінки, спричиненого РДД, зумовлені багатокомпонентними харчовими добавками, а токсичний компонент, зазвичай, невідомий або його можна лише підозрювати. Ураження печінки, спричинене РДД, створює багато клінічних та дослідницьких проблем у діагностиці, ідентифікації відповідальних компонентів, лікуванні та профілактиці. Також важливими є покращення регуляторного нагляду за безрецептурними препаратами, щоб гарантувати їхній склад та забезпечити чистоту та безпеку. Правильна ідентифікація шкідливих інгредієнтів у РДД вимагатиме стратегічної узгодженості між клініцистами, хіміками та токсикологами. Заборона або більш ретельне регулювання потенційно шкідливих для печінки інгредієнтів, сприятиме громадській безпеці у країнах.

Інформацію підготувала доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Тетяна РЕВА.