Зимовий блюз, як прояв сезонних афективних розладів

Сезонний афективний розлад (САР) - клінічний стан, згідно із діагностично-статистичними настановами 5, який є підтипом великого депресивного розладу або біполярного розладу, коли депресивні епізоди повторюються в певний сезон і повністю зникають або змінюються на манію чи гіпоманію в інші пори року. Утім, на думку багатьох вчених, САР слід вважати окремим діагнозом, оскільки клінічні прояви та підходи до лікування відрізняються від таких при депресивних розладах. Він був описаний у 1980-х  роках лікарем Норманом Розенталем та підтверджений Аломом Леві та Томом Вером. Разом вони дійшли висновку про ефективність яскравого світла в лікуванні САР.

Він поширений у Північній Америці та Європі становить 1-20% популяції і значною мірою залежить від широти. Так у північних штатах США і на півдні Канади (приблизно відповідає широтам України) зимовий САР, за якого симптоми з’являються в осінньо-зимовий період, виявляють приблизно в кожного п’ятого мешканця. Найчастіше на САР страждають дорослі молодого віку та жінки – за різними даними, співвідношення жінки/чоловіки становить від 2:1 до 9:1. Середній вік людей із САР становить 18-30 років. Проте цей синдром може також спостерігатися в дітей, підлітків і людей старшого віку. Найтяжчі прояви САР спостерігаються з грудня по лютий. За цей період може відбуватися збільшення маси тіла на 3,6 кг.

Патогенетичні теорії САР ґрунтуються на нейротрансмітерах, гормонах, порушенні циркадіанних ритмів, генетичному поліморфізмі й психологічних факторах.  Є декілька гіпотез його виникнення:

Ø серотоніновий дисбаланс - обміну серотоніну в головному мозку є найнижчою в осінньо-зимовий період; зі збільшенням освітленості продукція серотоніну зростає;

Ø фотонове навантаження - коротші фотоперіоди (години світлового дня) та/або менш інтенсивне світло в осінньо-зимовий сезон призводять до недостатньої дози світла для сітківки;

Ø мелатоніновий дисбаланс – на довші ночі взимку відбувається триваліше нічне вивільнення мелатоніну;

Ø генетична схильність.

Американський дослідник Майкл Янг запропоновував модель «подвійної схильності»:

1)                фізіологічна схильність до появи атипових симптомів узимку

2)                 психологічна схильність до розвитку когнітивних й афективних симптомів депресії у відповідь на вегетативні порушення.

Провідними симптомами зимового САР є пригнічений настрій і низький рівень енергії в холодну пору року. Крім того, особи із цим підтипом САР восени та взимку можуть відчувати підвищену роздратованість, мати труднощі з концентрацією, спати більше, ніж зазвичай, уникати соціальної активності, відчувати сильний потяг до вуглеводів і цукру, а також набирати вагу через переїдання. Тяжкість цих проявів може варіювати в широких межах. Легкий САР, в англомовній літературі відомий як субсиндромальний САР, або «зимовий блюз», часто залишається поза увагою. З іншого боку, в деяких пацієнтів САР може бути тяжким настільки, що повністю заважає нормально функціонувати. При тяжкому САР може бути виражені синдроми депресії, навіть можуть з’являтися суїцидальні думки.

Для скринінгу САР у загальнотерапевтичній практиці зручно застосовувати індивідуальний опитувальник депресії PIDS-SA, а саме другу та четверту його частину, які, відповідно, дозволяють оцінити сезонну залежність симптомів.

Пацієнтам із САР рекомендовано збалансовано харчуватися, підтримувати режим роботи і відпочинку (зокрема, лягати спати в один і той же час, бажано о дев’ятій-десятій вечора), відмовитися від алкоголю та куріння, отримувати регулярні фізичні навантаження, бажано на свіжому повітрі.

Кокранівський огляд досліджень довів, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну при САР не дає ефективності; крім того, 27% пацієнтів достроково припиняють лікування через побічні ефекти.

Терапія яскравим світлом, або фототерапія, покликана компенсувати природну нестачу світла як імовірну першопричину САР. Для цього застосовують спеціальні світлові бокси або цілі кімнати, які випромінюють повний спектр світла, подібний до такого сонячного світла. Лікування проводять виключно під наглядом лікаря-­спеціаліста, по 20-60 хв експозиції холодно-білим денним світлом з освітленістю 10 000 люкс щодня в осінньо-зимові місяці. Побічні ефекти фототерапії включають втому очей, підвищений ризик вікової макулярної дегенерації, головний біль, роздратованість і порушення сну. Світлову терапію не можна поєднувати із застосуванням фотосенсибілізувальних препаратів, як-от літій, мелатонін, фенотіазидні ­антипсихотики та деякі антибіотики. У певних випадках на тлі фототерапії можуть з’являтися гіпоманія та суїцидальні думки протягом перших днів лікування.

Сезонний афективний розлад є одним із проявів метеочутливості, що робить доцільним призначення пацієнтам із цим синдромом адаптогенів – речовин природного походження, котрі підвищують увагу та фізичну витривалість, зменшують стрес-індуковані порушення й розлади, пов’язані з нейроендокринною системою. Саме такі адаптогени містить Корвалтаб Метео, Кофеїн, Лимонник китайський, Родіола рожева, Женьшень звичайний, та ін.

Трефаненко І.В., Гречко С.І.