Астма у спортсменів– не вирок!

11 грудня- Всесвітній день хворого на бронхіальну астму

Підготували доцент кафедри внутрішньої медицини,

клінічної фармакології та професійних хвороб БДМУ

Шупер В.О. та асистент кафедри фізичної реабілітації,

ерготерапії та домедичної допомоги

ЧНУ ім. Ю. Федьковича Шупер С.В.

Бронхіальна астма – хвороба цивілізації, пов’язана з урбанізацією суспільства і хімізацією сільського господарства. Велику роль у виникненні захворювання відіграє спадковість. Поширеність бронхіальної астми (БА) зростає з року в рік у більшості країн світу, призводячи до значних збитків не лише в плані вартості лікування та медичних послуг, а й до втрати продуктивності та зниження участі у сімейному житті та спорті.

Для деяких пацієнтів з БА, особливо тих, хто займається спортом, фізичне навантаження є важливим, а іноді і єдиним чинником, що спричинює загострення цього захворювання. Якщо бронхоспазм, що виник внаслідок фізичного навантаження, самостійно ліквідується через 35–40 хв, то подібна клінічна ситуація носить назву бронхіальної астми фізичної напруги (БАФН, або бронхіальної астми фізичного зусилля – БАФЗ, або exercise-induced asthma – EIA), розвиток якої є особливо актуальним для висококласних спортсменів, що займаються бігом, плаванням, лижними, велосипедними гонками тощо. Поряд з цими термінами також використовують і інші. Так, описаний бронхоспазм, що спричинений фізичним навантаженням (БСФН, або exercise-induced bronchoconstriction – EIB), який визначається як гостре минуще звуження просвіту дихальних шляхів, що виникає під час або частіше після фізичного навантаження.

БАФН є одним з проявів гіперчутливості дихальних шляхів до різноманітних тригерних факторів і традиційно служить індикатором втрати контролю над перебігом БА. Діагноз БАФН повинен грунтуватися на даних анамнезу, клінічного обстеження, дослідженні функції зовнішнього дихання (ФЗД), виявленні оборотності обструкції дихальних шляхів та проведенні провокаційних тестів з фізичним навантаженням і такими препаратами, як гістамін, метахолін, бронходилататори. Протоколи провокаційних тестів, у тому числі і для педіатричної практики, стандартизовані й опубліковані.

Тип фізичного навантаження і атопія є одними з основних факторів ризику виникнення ГРБ. В основі патогенезу БАФН і БСФН лежать енергетичні витрати дихальної системи на нагрівання і зволоження повітряного потоку. Виникнення ГРБ – це досить складний патофізіологічний процес, але у всіх спортсменів існує низка загальних факторів ризику:

• індуковане фізичним навантаженням прискорене дихання (гіперпное) і обумовлена цим інтенсивніша дія аероалергенів, пилових частинок і газів;

• індуковане навантаженням зневоднення (дегідратаційний стрес), пов’язане з необхідністю кондиціонування великих об’ємів холодного і сухого повітря;

• індукована навантаженням імуносупресія, яка обумовлює підвищену чутливість організму спортсменів до розвитку інфекцій респіраторного тракту

Правильне лікування БАФН і профілактика розвитку бронхоконстрикцїї дають змогу пацієнтам з БА не лише добре переносити фізичні навантаження, але й домагатися високих досягнень у різних видах спорту, чому є багато прикладів.

Стратегією лікування бронхіальної астми є переведення її в сферу амбулаторної медицини. Завдяки використанню сучасних лікарських препаратів можна добитися, щоб хворі астмою не госпіталізувалися в стаціонари (або госпіталізувалися дуже рідко на 1 – 2 дні для зняття нападу). Постійне базисне лікування призводить до того, що кількість загострень захворювання стає все менше, знижується смертність від астми, хворі лікуються амбулаторно, досягаючи високого ступеня контролю над захворюванням, і якість життя пацієнтів не відрізняється від якості життя здорової людини. При припиненні протизапальної терапії запалення оживає, виникає загострення захворювання, можуть виникнути фатальні напади задухи зі смертельним результатом, прогресує зміна функції легень.

Безальтернативною основою лікування захворювання на сьогоднішній день є застосування інгаляційних кортикостероїдів в якості базисної терапії. Інгаляційні кортикостероїди не ефективні і не застосовуються для зняття гострого нападу задухи. Однак існує стійкий упередженість пацієнтів по відношенню до застосування гормональних препаратів для лікування бронхіальної астми.

Важливо, щоб і лікар і хворий пам’ятали, що бронхіальна астма – хронічне захворювання і, згідно з проведеними дослідженнями, для отримання стійкого ефекту повинно пройти не менше 3-х місяців з початку лікування. Важливо, щоб пацієнт став партнером лікаря в лікуванні бронхіальної астми, вів АСТ-тест (тест по контролю над астмою), стежив за своїм здоров’ям, консультувався у фахівців і постійно спостерігався у медиків, а не звертався за допомогою тільки в періоди загострення захворювання.

Препарати, заборонені до використання спортсменами, які страждають на БА (перелік представлений на сайті WADA: www.wada-ama.org):

• системні ГКС для перорального і парентерального застосування;

• бронходилататори для перорального і парентерального застосування (http://www.olympic.org/uk / organisation /

commissions / medical / index_uk.asp).

Зазначені рекомендації стосуються також популярних безрецептурних препаратів, які часто застосовують при ГРВІ, і нерідко є причиною дискваліфікації спортсменів, оскільки багато з них містять

заборонені в спорті субстанції (ефедрин, псевдоефедрин, фенілпропаноламін та ін.).

Таким чином, наявність БА у спортсменів на сьогодні не є вироком і протипоказанням для професійного заняття спортом. Навпаки, для значної частини з них це може бути певним викликом, а контроль над хворобою стати чи не найважливішою перемогою у житті.