СИНДРОМ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ

Чи часто Ви відчуваєте втому та зникнення бажання працювати? Вас турбують

головний біль та розлади сну? Жоден спеціаліст не може дати обґрунтованої відповіді на

ваші скарги, але ваш організм підказує, що щось з ним не так?

Сьогодні спробуємо розібрати відносно нове поняття у сфері медицини, яке не має

встановленої класифікації за МКХ-10, але відіграє надзвичайно важливу роль у розладах

життєдіяльності пацієнтів.

«Я постійно втомлений(а)», «погано сплю», «у мене апатія», «немає бажання» - ці

та безліч інших висловів ми часто вживаємо та можемо почути від оточуючих, але чи

задумуємося ми над тим, що саме такі відчуття, які надсилає нам наш організм, можуть

послугувати розвитку різноманітних захворювань.

Деякі науковці вважають, що синдром хронічної втоми (СХВ) – це захворювання,

яке характеризується безпричинним відчуттям втоми і слабкості протягом не менше як 6

місяців, і не минає навіть після тривалого відпочинку.

До сьогодні немає чітких даних щодо патогенезу виникнення цього захворювання,

але поцікавившись більше про СХВ, можна віднайти декілька теорій, які обґрунтовують

основні причини виникнення:

- Вірусна теорія, згідно якої захворювання виникає внаслідок дії вірусу

Ебштейн-Барра або вірусу простого герпесу на нервові центри.

- Бактеріальна теорія, яка описує розвиток СХВ під впливом нейротоксичних

речовин, що виділяються мікроорганізмами в кишечнику людини на тлі зниження

імунного захисту.

- Ендокринна теорія, яка розповідає про випадки захворювання на тлі

зміненого гормонального статусу.

- Аліментарна теорія схиляє нас, що втома може розвиватися внаслідок

неправильного харчування.

- Психопатогенетична теорія відносить появу синдрому до вже наявних

розладів психіки депресивного характеру.

Враховуючи тісний взаємозв’язок систем організму, СХВ вважають одним з

мультиорганних системних захворювань маловідомої етіології, яке характеризується

різноманітністю клінічних проявів. Близько 20% випадків початку СХВ може нагадувати

ГРВІ, або починатися після перенесеного інфекційного захворювання, при цьому пацієнти

скаржаться на:

- загальну слабкість;

- періодичний головний біль;

- підвищену стомлюваність;

- депресивний настрій та зниження пам’яті;

- розлади сну;

- пониження або підвищення температури тривалий період часу;

- можливе зниження маси тіла;

- запаморочення;

- тахікардія;

- болючість лімфовузлів;

- у жінок – посилення передменструального синдрому і т.д.

Симптоми СХВ часто затягуються, що змушує пацієнта звернутися до лікаря, але

лікування не дає бажаного результату, що утруднює перебіг захворювання . Стверджують,

що «пускові» механізми розвитку СХВ викликають імунологічні реакції, які залучають

різні типи клітин крові та молекул, такі як інтерферон та інтерлейкіни, тому у таких

пацієнтів може спостерігатися як збільшення, так і зменшення імунологічних показників.

У одних спостерігають відносний лімфоцитоз, а у іншиих – лімфопенію, теж саме з рівнем

сироваткових імуноглобулінів усіх класів. Характерне підвищення циркулюючих імунних

комплексів, імунної реактивності та індексу алергізації організму, що супроводжується

ризиком розвитку алергії, яка частіше за все характеризується появою ураження шкіри та

слизових оболонок у вигляді висипу або бронхообструктивним синдромом. Це призводить

до того, що хворі вимушені відмовлятися від різних продуктів, домашніх улюбленців,

медикаментів.

Для хворих СХВ, особливо осіб молодого віку, характерна наявність частих

респіраторних вірусних інфекцій, повторних ангін; при детальному огляді ЛОР-фахівця у

них нерідко виявляється хронічний тонзиліт, субфебрилітет та слабкість.

Багато пацієнтів відчувають сильну слабкість, вони байдуже лежать на дивані, але

не можуть заснути, тому при СХВ спостерігається виражене зниження психічної енергії,

нерідко відмічаються артралгії, що мають постійний ниючий характер.

До сьогодні немає чітко описаних діагностичних критеріїв, які б допомогли

запідозрити чи встановити наявність синдрому хронічної втоми.

Для того, щоб подолати втому рекомендують:

- спокійний сон не менше 8 годин;

- правильний режим харчування;

- регулярне фізичне навантаження;

- відмова від шкідливих звичок;

- правильно розподіляти навантаження;

- приділяти увагу собі;

- вести активний спосіб життя.

Незважаючи на актуальність проблеми, спеціального медикаментозного лікування

немає, але для усунення втоми використовують антидепресанти та імунокоректори, також

пацієнтам пропонують використовувати препарати, які володіють противірусною і

нейроімунорегуляторною активністю, та препарати рослинного походження (похідні

екстракту кореня солодки, родіоли рожевої, ехінацеї пурпурової), обов’язково приймати

вітамінні препарати. Кожному окремому пацієнту необхідно підібрати індивідуальну

схему лікування, тому важливо перед початком приймання будь-яких препаратів

проконсультуватися зі своїм лікарем.

Підготували студентка 5 курсу 22 групи Дем’янчук Анастасія та доцент

кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб

Шупер В.О.